Быть диггером, значит, бесстрашно спускаться в глубокие катакомбы и извилистые лабиринты подземелья,
шаг за шагом изучать, пронизываемые сквозняками, скользкие от плесени, стены гулких пещер, ужасающие своей безграничной темнотой бесконечные тоннели и корридоры...
Опускаться на самое дно очень глубоких, уже давно заброшенных и затопленных шахт, канализационных люков, узких каналов и затхлых сточных ям...
Он всегда знает, куда, с кем и зачем идёт и твёрдо верит, что в конце самого длинного тёмного тоннеля обязательно есть СВЕТ.
Кто этот диггер, такой бесстрашный, всевидящий, всю жизнь ведущий тебя по извилистым лабиринтам, выбранного тобой жизненного пути, и не смотря ни на что, дающий тебе последнюю надежду, что божественный Свет твоей души обязательно победит эту зловещую пещерную тьму...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пять минут звучания - Олег Панферов Рассказ писался на конкурс "Рваная грелка". Тема была "Конец истории. Последний человек". В рассказе нет ярко выраженной христианской направленности, я ее и не предполагал.
Но, в любом случае, интересно узнать мнение Общественности :)
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
